Неймовірна та незабутня мандрівка працівників Господарського суду Вінницької області Подільським краєм

Людину роблять щасливою три речі: любов, цікава робота і можливість подорожувати (І.А.Бунін).

 В підтвердженні слів відомого письменника, в черговий раз переконалися суддя Р.Міліціанов та працівники Господарського суду Вінницької області, які цими вихідними отримали шматочок щастя від неймовірно захопливої подорожі Подільським краєм.

Поділля - це мальовничий край з багатою історією, унікальними пам’ятками, красивою природою. Майже кожен населений пункт приховує низку цікавих історій та споруд. Це була свого роду оригінальна поїздка. Але про все – по порядку.

І так, 10 листопада 2018 року о 07:30 год. наша славна та дружна команда вирушила за пошуками нових вражень та відчуттів, навіть матінка-природа сприяла тому щоб ми отримали масу задоволення від побаченого та почутого, оскільки, осінній листопадовий день виявився напрочуд дуже сонячним та теплим.  

Протягом лише одного дня, ми мали змогу відвідали найбільшу подільську фортецю у Меджбожі, побачити вражаючу палацово-паркову резиденцію Чечелів у Самчиках та величний замок Острозьких в Старокостянтинові.

Кожне місце на нашому шляху вражало своєю красою, історією та унікальністю.

Декілька слів по кожному пункту нашої історично-пізнавальної екскурсії.

Пунктом нашої першої зупинки стало селище Меджибідж, в якому ми відвідали Меджибізький замок-фортецю - пам’ятку архітектури XVI століття національного значення, яка побудована на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок, у селищі Меджибіж на Хмельниччині. Це один з найкраще збережених замків України у стилі Ренесанс.

Історію створення, побудови та відновлення найстарішої фортеці подільського краю нам повідав місцевий екскурсовод, який зазначив, що у ХІІІ столітті на цьому місці існувала оборонна дерев’яна споруда із земляними валами. Та у 1241 році була знищена під час боїв з монголо-татарами. А через приблизно 200 років з’явилась перша письмова згадка про кам’яну фортецю в цьому місці.

Протягом років фортеця переходила із рук в руки. Від 1540 року місто стало приватною власністю. Тут запанували магнати. Спершу Синявські. Пізніше замком заволоділи Чарторийські. Господарювали у ньому і козаки, і польські військові, і турецькі солдати. У 1830-х роках фортеця стає осередком військового постою російських вояків.

На сьогоднішній день - це справжній осередок давньої середньовічної культури. Кожного літа, ось уже на протязі десяти років, тут відбувається фест «Стародавній Меджибіж». В 2001 р. Меджибіж отримав статус історико-культурного заповідника.

В ході екскурсії ми не лише в хронологічній послідовності пізнали історію багатовікової фортеці, а також побували в одному з палацових корпусів, який був  окрасою фортеці, тому що в ньому приймали високе начальство і шанованих гостей. Зараз він зруйнований, однак, як повідомив екскурсовод, палацовий корпус в комплексі з іншою частиною замку до 2020 року буде відреставрований в повному обсязі.

Також, відвідали художню експозицію музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині та костел - єднання трьох релігій - католицької, православної та мусульманської.

На завершення захоплюючої екскурсії Меджибідзькою фортецею бажаючі мали змогу піднятися на 37-ми метрову Лицарську вежу. Будівництво якої розпочали литовці, а закінчили поляки.

Наступним пунктом нашої зупинки було с.Самчики, Старокостянтинівського району Хмельницької області, де ми відвідали вражаючу палацово-паркову резиденцію Чечелів у Самчиках.

Історію та долю палацово-паркового ансамблю «Самчики» нам повідав сам директор музею Богдан Пажимський, який детально в хронологічній послідовності розповів про власників садиби, фудамент якої було закладено ще у 18 столітті Яном Самюель Хоєцьким.

Як зазначив Б.Пажимський, наступним власником був полковник Петро Чечель  (1754–1843), гайсинський староста. Саме під час його господарювання маєток набув нового вигляду: було збудовано палац, два флігелі, в'їзну браму, оранжереї (серед них і теплицю відкритого типу «Сад в мурах»), стайні. Також Чечель провів реконструкцію в романтичному пейзажному стилі парку Хоєцьких. Маєток був тоді огороджений муром.

Чечель запрошував найкращих архітекторів, садівників та скульпторів. Автором ансамблю був польський архітектор Якуб Кубицький, а ліплення, скульптури левів та горельєфів богинь парадного порталу виконав італієць Жан Батісто Цагпяно.

Парадний фасад палацу виходить до озера, а парковий до галявини з фонтаном та чудовим парком, що займає 16,6 га. Парк створено відомим пейзажним архітектором Діонісієм Міклером.

Від побаченого нами затишного палацу в оточенні розкішного парку з неймовірним пейзажом та архітектурою, ми отримали масу вражень та задоволення, а також мали змогу уявити собі про гарне житло у різні часи.

Останнім пунктом нашої зупинки було м.Старокостянтинів, Старокостянтинівського району Хмельницької області, де ми відвідали Старокостянтинівський замок, або замок Острозьких - оборонну споруду XVI ст.

Захоплюючу історію створення міста Старокостянтинів та Старокостянтинівського замку нам повідала екскурсовод Світлана Василівна Орлова, яка зазначила, що засновником замку є князь Костянтин Костянтинович Острозький знатний воєвода Київський. У рік свого заснування місто отримало назву Константинов, однак в 1632 р з появою в Подільській губернії містечка Новокостянтинівка, місто отримало свою теперішню назву.

Замок спроектований вкрай вдало. Він розташовується на мисі, в місці сходження річок Случ та Ікопоть. До наших днів збереглися палац, оборонна вежа, замкова церква і дзвіниця, північні ворота палацу, підвальні приміщення з камерами і колодязями. З боку суші замок був надійно захищений ровом, заповненим річковою водою, і земляним насипом з оборонною стіною.

Екскурсовод С.Орлово також повідомила, що спочатку в замку було 5 веж з'єднаних між собою стіною. Перед воротами був традиційний підйомний міст. Основними матеріалами служили камінь і цегла. Свято-троїцька церква, хоч як це дивно, теж служила частиною оборонних споруд. Завдяки товстим стінам і вузьким вікнам, схожим на фортечні бійниці, святиня цілком могла послужити останнім ешелоном оборони.

У післяреволюційні роки тут знаходилося відділення міліції. Зараз велика частина споруд належить православному чоловічому монастирю. На території замку ведуться археологічні та реставраційні роботи. Повністю відреставрована церква. У ній знаходяться унікальні фрески XVI ст. і фамільний герб князів Острозьких.

В поєднанні з захоплюючою розповіддю історії замку Острозьких, ми відвідали історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів», кабінет князя К.Островзького та побували в льохах з колодязями-камерами, що ведуть до ріки тощо.

Враження від такої неочікуваної та пізнавальної мандрівки «Незвіданим Поділлям», історією рідного краю якої ми прониклися до глибини душі, залишиться в наших серцях та пам’яті ще надовго.

ПРЕС-СЛУЖБА

 ФОТОГАЛЕРЕЯ