Історичний нарис

21 листопада 1922 року було прийнято Постанову Раднаркому УРСР про організацію Вищої арбітражної комісії УСРР та місцевих арбітражних комісій – спеціальних органів, до повноважень яких відносилось вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами. Створення арбітражних комісій було викликано необхідністю врегулювання численних конфліктів та спорів, що виникають в господарській діяльності.

Запозичивши окремі судово-процесуальні інститути, арбітражні комісії лише нагадували суди, залишаючись при цьому допоміжним адміністративним органом Але економічні реформи, перехід на госпрозрахункові методи господарювання та договірні відносини, вимагали більш ефективних інструментів вирішення конфліктів та зміцнення законності. Необхідно було кардинально перебувати систему органів, що вирішують господарські спори, забезпечивши тим самим однаковий захист прав і законних інтересів всіх суб’єктів господарського життя. Таким органом став державний арбітраж. Поступово він був виведений з підпорядкування органам управління, став самостійною системою.

Набуваючи все нових рис судового органу, державний арбітраж до 1991 року все ж таки не був справжнім судом, він ще мав риси, притаманні органам управління. Лише радикальні зміни, що відбулись в суспільному житті нашої країни, курс на створення демократичних засад незалежної правової держави, закладення фундаменту економічної свободи, зумовили потребу в незалежних судах, які б мали владні повноваження для відновлення порушених прав суб’єктів господарювання різних форм власності і одночасно бути гарантом в господарських відносинах.

Становлення арбітражних судів як системи правосуддя припало на складний період трансформації економіки України, яка потребувала докорінної перебудови, принципово нових підходів до правової регламентації діяльності господарюючих суб’єктів.

Руйнування заснованої на державній власності планової економіки спричинило зародження в Україні в 90-х роках інституту приватної власності. З початком глибоких економічних перетворень і розвитком ринкових відносин вирішення спорів між господарюючими суб’єктами колишніми способами і методами стало неможливим.

В результаті 4 червня 1991 року з прийняттям Закону України «Про арбітражний суд» державні арбітражі були ліквідовані, а на їх кадровій та матеріальній основі була створена система арбітражних судів України. З липня 2001 року в зв’язку із змінами в законодавстві України, арбітражні суди були перетворені в господарські суди України.

Арбітражні, а нині – господарські суди виникли на фундаменті, закладеному органами державного арбітражу і збагачені досвідом багатьох поколінь арбітрів. Вони викристалізувалися сьогодні в ефективну, високопрофесійну спеціалізовану судову систему, здатну не тільки захистити економічні інтереси, а й активно впливати на формування нових економічних відносин.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства взаємовідносини між господарюючими суб’єктами ще не набули такого рівня, коли необхідність у спеціалізованих судах відпаде. Ринковий механізм не може розвиватись без конфліктів. У процесі господарювання між підприємствами усіх форм власності, організаціями, приватними підприємцями, державними органами неминуче виникають суперечності щодо їх прав та обов’язків у господарських відносинах.

Саме такі спори і є предметом розгляду та вирішення, здійснюваного господарським судом Вінницької області. Історія його становлення починає свій відлік з березня 1923 року, коли було створено Подільську Губернську арбітражну комісію.

У зв’язку із ліквідацією губерній та переходом на трьохрівневу систему управління, в червні 1925 року Подільську губернську арбітражну комісію було розформовано, а усі справи було тимчасово передано до Вінницького окружного суду.

Постановою ВУЦВК від 21 березня 1923 року було створено Вінницький окружний виконавчий комітет Рад робітничих, селищних і червоноармійських депутатів.

12 квітня 1927 року при Вінницькому окружному виконавчому комітеті вдруге створюється арбітражна комісія. Після зміни арбітражних комісій Державними арбітражами, м.Вінницю було віднесено до сфери діяльності Державного арбітражу, розташованого у м. Києві.

Зміни в територіально-адміністративному устрої України та утворення в 1932 році Вінницької області, призвели до заснування Вінницького обласного державного арбітражу.

На час перебування Вінницької області під окупацією німецько-фашистських військ (1941-1944 роки) діяльність Вінницького держарбітражу була припинена.

Державою вживались спроби модернізації системи арбітражу та його пристосування до мінливих економічних умов: в 1963 році затверджено положення Ради Міністрів СРСР, згідно з яким здійснено перетворення державних арбітражів на міжобласні. Вінницький обласний держарбітраж реорганізовано в міжобласний держарбітраж із підпорядкуванням чотирьох областей - Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької.

Після цілого ряду реорганізацій, згідно постанови Ради Міністрів України № 1278 від 31.12.1966 року „Про структуру місцевих арбітражів та їх штатів” було утворено Вінницький обласний державний арбітраж.

У 1966 році відбулася чергова реорганізація - Вінницький міжобласний державний арбітраж реорганізовано у Вінницький обласний державний арбітраж.

Відповідно до Закону України від 04.06.1991 року „Про арбітражний суд” Вінницький обласний державний арбітраж було реорганізовано в арбітражний суд Вінницької області.

В зв’язку із внесенням 21 червня 2001 року змін до Закону України „Про арбітражний суд”, арбітражний суд Вінницької області реорганізовано в Господарський суд Вінницької області.

Суддями Господарського суду Вінницької області є: Лабунська Т.І., Маслій І.В., Матвійчук В.В., Міліціанов Р.В., Нешик О.С., Тісецький С.С., Тварковський А.А., Яремчук Ю.О. та Шамшуріна М.В.

Судді та працівники апарату господарського суду, виконуючи свою роботу, роблять все можливе для забезпечення  правильного і своєчасного розгляду справ та підвищення авторитету судової влади  в Україні.